Температура – це величина, що використовується для визначення ступеня нагрівання тіла або середовища. З найдавніших часів люди намагалися знайти кількісну оцінку теплового стану усього, що їх оточувало. Спроби наочного представлення температурних змін (охолодження і нагрівання) відомі ще з давніх часів, при цьому використовували для цієї мети термічне розширення повітря. Перший термометр, побудований на цьому принципі, був запропонований Галілеєм у 1592 році. Також відомі термометри Геріха, Гюйгенса, Фаренгейта, Реомюра та інших. Вирішальним кроком в галуззі виміру температури можна вважати пропозицію шведського астронома Цельсія розділити інтервал між крапками танення льоду і кипіння води на 100 градусів. Після Цельсія питання про вибір опорних крапок і про величину градуса було вирішено на багато років, і він ввійшов у практику температурних вимірів. До істотних недоліків рідинних термометрів відноситься залежність показань від робочої речовини (води, спирту, ртуті та ін.), що заповнює термобалон і капілярну трубку. У термометрі з різними рідинами висота підняття стовпчиків рідин у капілярах при однакових температурах різна в наслідок різних залежностей коефіцієнтів розширення від температури. З цієї причини рідинні термометри не придатні для визначення поняття температури і звідси неможливо базисну величину, тобто градус, робити залежним від властивостей визначеної речовини. Англійський учений Кельвін запропонував будувати температурну шкалу, виходячи з кінетичної енергії молекул. При 0 0С середня кінетична енергія молекул газу має деяку визначену величину. Зі зниженням температури на кожний градус Цельсія молекули втрачають 1/273 частину своєї кінетичної енергії, і убування енергії молекул відбувається зовсім рівномірно. Це означає, що при температурі -273 0С чи, точніше, при -273,16 0С молекули мають нульову кінетичну енергію. Отже, температуру – 273,16 0С можна вважати «абсолютним нулем». Якщо побудувати нову шкалу, у якій за початок прийняти абсолютний нуль, а кожен розділ має дорівнювати звичайному градусу Цельсія, то співвідношення між двома шкалами виразяться формулою К = 0С + 273,16. (До 1968 р. писали 0К, а за угодою, прийнятому в 1968 р., необхідно писати просто «К»).У цей час використовується Міжнародна практична температурна шкала (МПТШ) за редакцією 1968 р. Ця шкала обрана таким чином, щоб температура, що виміряється по цій шкалі, була близька термодинамічній температурі з точністю, яка може бути забезпечена сучасними засобами вимірів. МПТШ - 68 установлюється для температур від 13,82 до 6300 К. Як еталони засобів виміру для різних галузей температур використовуються:
від 13,81 до 903,89 К - платиновий термометр опору;
від 903,89 до 1337,58 К - платинородій - платинова термопара;
від 1337,58 до 6300 К - квазімонохроматичний пірометр.
На Україні крім шкали МПТШ - 68 установлені практичні температурні шкали, які призначені для здійснення однакових вимірів температури в діапазоні від 0,01 до 100000 К. Для діапазону 0,01 до 0,8 К установлена температурна шкала термометра магнітної чутливості.